05.05.2026, викладач кафедри міжкультурної комунікації та соціально-гуманітарних дисциплін Сергій ЛЯШКО провів відкриту лекцію-бесіду, присвячену одній із найбільш дискусійних тем сучасної гуманітарної думки – співвідношенню реальності та гіперреальності в епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту.
Метою заходу стало ознайомлення студентів і колег із новими підходами до осмислення цифрового середовища, у якому межа між справжнім і сконструйованим стає дедалі менш очевидною. Атмосфера зустрічі відзначалася зосередженістю й інтелектуальною напругою, що сприяло глибокому зануренню в проблематику.
Учасники заходу обговорили поняття «гіперреальності» як стану, в якому симуляції не просто відтворюють дійсність, а підміняють її, формуючи новий рівень сприйняття світу. Окреслили вплив штучного інтелекту на процеси продукування образів, текстів і сенсів, що дедалі частіше сприймаються як автентичні. Особливу увагу приділяли аналізу феномену цифрових симулякрів, ролі алгоритмів у формуванні інформаційного простору, а також трансформації довіри до знання в умовах надлишку штучно створеного контенту. Було підкреслено, що сучасна людина змушена існувати в умовах постійного коливання між реальним досвідом і його цифровими репрезентаціями.
Лекція поступово перейшла у жваву дискусію, під час якої студенти активно долучалися до обговорення. Здобувачі порушували питання автентичності в епоху генеративних технологій, можливості відрізнити правду від симуляції, а також етичних меж використання штучного інтелекту. Деякі висловлювання торкалися проблеми відповідальності за створений контент і ризиків маніпуляції свідомістю через цифрові середовища. Така зацікавленість засвідчила актуальність теми та її безпосередній зв’язок із повсякденним досвідом молоді.
Під час заходу викладач використовував мультимедійні інструменти, демонструючи приклади роботи сучасних систем штучного інтелекту, зокрема генерацію зображень, текстів і відео. Залучення матеріалів із популярної культури, соціальних мереж і цифрових платформ сприяло кращому розумінню складних теоретичних положень і зробило виклад більш наочним. Такий підхід дозволив поєднати академічну глибину з доступністю, що було позитивно сприйнято аудиторією.
Важливо, що лекція виконала не лише інформативну, а й рефлексивну функцію. Учасники отримали можливість критично переосмислити власне сприйняття реальності, поставити під сумнів очевидні речі та замислитися над тим, якою мірою їхній досвід опосередкований технологіями. Захід став простором для спільного осмислення нових викликів, що постають перед людиною в умовах цифрової епохи, і стимулював подальший інтерес до дослідження взаємодії реальності та гіперреальності.